Іще один листок багряний клена
Повільно й неохоче опустивсь.
І стало сумно так на серці в мене —
Колись були ж листки оті зелені
І шелестіли радісно колись.
Та проминули теплі, літні днини,
І, як ведеться тисячі років,
Природа платить осені данину
Рубіновими ґронами калин
Та щирим злотом кленових листів.
|
|
|
