До XVII ст. (і іноді й до XIX ст.), в українській мові звук [ґ] відтворювався на письмі буквосполученням кг: кгди, кгрунт, Кгедимин. Використовували також латинську літеру g, а в словах, запозичених з грецької — різновиди літери гами, з якої і народилась українська диґама. Вперше як рівноправна літера абетки вона з'явилась в «Граматиці» видатного українського філолога Мелетія Смотрицького, видрукованій в Єв'ї біля Вільна у 1619 р. Смотрицький справедливо відносить літеру ґ, а також s, ф, псі, ксі, фіту до іншомовних запозичень — «яко от Греков привзята». Учений застерігає не плутати літери ґ і г: «ни г вмісто ґ, ни впротив: яко одиґітрїа, а не одигітрїя; гора, а не ґора и проч». Тобто, він підкреслював, що диґама не є варіантом літери г — це різні літери. Вони позначають різні дзвінкі приголосні звуки і мають відповідні глухі пари: г – х, ґ – к.

Відносно послідовне вживання літери ґ спостерігалось лише на Галичині, а на Лівобережній Україні, яка потрапила в цілковиту залежність від Москви, літера була поступово витіснена з ужитку і відродилась лише на початку XX ст. У 1933 р., за вказівкою П. Постишева, вона була зовсім вилучена з правопису як націоналістична. Це мотивували тим, що літера, начебто, дуже рідковживана, хоча у «Словарі української мови», впорядкованому Б. Грінченком, подається на 8 сторінках понад 270 слів із початковим ґ. Літера була заборонена, але в народі продовжували вимовляти: ґава, аґрус, ґанок, ґазда тощо. А от відтворення одним знаком г двох різних звуків призводило іноді до плутанини понять: гніт (утиски) – ґніт (у лампаді), грати (на сопілці) – ґрати (залізні).

Після тривалих переслідувань багатостраждальна п'ята літера нарешті повертається до нас. Пропоную увазі шановного читача зразки диґами, змодельовані у різних шрифтових гарнітурах.

Шрифтові рішення для літери «Ґ», використані як ілюстрація у статті в журналі «Україна», наведеній вище, пізніше були представлені одним плакатом на всеукраїнській виставці у 2004 році. Подаємо цей плакат нижче: